Костянтин Горський

Цей талановитий скрипаль, обдарований композитор та ініціативний музичний діяч наслідував давні традиції польської культури. Здобувши  майстерність у першій російській консерваторії в Санкт-Петербурзі, він згодом став помітною постаттю у музичному світі України та Росії. Майже три десятиліття К. Горський був «своєю людиною» для Харкова і більшу частину життя провів поза межами Батьківщини. Проте це ніколи не заважало Горському бути справжнім патріотом своєї країни і народу, присвячувати власні твори любій Вітчизні.

Народився Костянтин Антоні Горський у 1859 році у місті Ліда. Це були неспокійні часи для польського народу, коли в ньому потрохи визрівало невдоволення російською владою, яке згодом вилилося в Січневе повстання. Атмосфера, що панувала в сім’ї, справила великий вплив на майбутнє композитора. Його батько всіляко намагався дати дітям якісну музичну освіту. Старший брат грав на віолончелі, сестра на фортепіано, проте найталановитішим був Костянтин.

Цікаво, що після закінчення гімназії у Вільно родина відправила його на навчання у Варшаву, до Аполлінарія Контського, який був учнем Ніколо Паганіні. Проте Костянтин зміг повчитися у великого майстра лише два роки, оскільки у 1879 р. А. Контський помер.

Заняття з  іншими місцевими педагогами Горського вже не цікавили. А тому він вирішує поїхати до столиці Російської імперії, аби продовжити навчання в Петербурзькій консерваторії по класу скрипки. Зрештою, цей період життя та отримані тут знання зробили з нього не тільки віртуозного скрипаля, але й серйозно підвищили рівень його обізнаності в музичних композиціях та інструментації. Цьому він навчився в найавторитетнішого російського композитора того часу – Миколая Римського-Корсакова.

Роки навчання в найкращих професіоналів швидко принесли результат. В цей час Горський не лише виконував партії соло, але також – обов’язки концертмейстра в симфонічних оркестрах, і нерідко виступав у ролі диригента.

Його талант був швидко помічений і йому пророкували блискучу музичну кар’єру. Навіть будучи кращим у своїй справі, Горський ніколи не зазнавався, а намагався всіляко поділитися своїм талантом із тими, хто щойно робив перші кроки у музичному мистецтві.

Видатний скрипаль почав вчителювати у Відділі Російського музичного товариства у Пензі, а звідти переїхав до столиці Грузії – Тифліса (нині – Тбілісі). Саме тут він познайомився із надзвичайно популярною тоді особистістю – Петром Чайковським.

Доля таки допомагала Горському, адже на його шляху зустрічалися майстри своєї справи, які висловлювали компліменти його таланту та надавали свої рекомендації для подальшого розвитку.

У 1890 р., після восьмирічної подорожі містами Росії і Грузії, Костянтин Горський прибуває до Харкова, де й залишиться на цілих двадцять дев’ять років. У «Короткому огляді діяльності Харківського відділення Імператорського російського музичного товариства» (вул. Полтавський шлях 30; 49.988138, 36.218875) міститься ось такий педантичний запис:

«На місце вибулого викладача по класу скрипки Шпора запрошений Костянтин Кіпріановіч Горський, вільний художник Санкт-Петербурзької консерваторії, учень Ауера, а по класу гри на фаготі та флейті – Франц Войтехович Кучера, який закінчив курс в Празькій консерваторії і зобов’язався також грати на альті в струнному квартеті. Із запрошенням Кучера з’явилася нарешті можливість з цього сезону створити постійний, в одному і тому ж складі, струнний квартет з викладачів музичного училища … ».

У Харкові К. Горський був надзвичайно популярний. Крім сольних виступів, він з великим успіхом виступав в тріо (А.І. Горовіц – К. Горський – С. Глазер), квартетах (його партнерами були Ф. Кучера, С. Дочевський, К. Брінкбок, Е. Белоусов, В.І. Слатин, І. Е. Букінік, С. Глазер). Як і його колеги, Горський основною метою своєї діяльності вважав удосконалення музичної освіти, виховання  музичного слухача і прагнув підняти музичну культуру Харкова на високий європейський рівень.

У житті композитора це час викладання в Харківській консерваторії (вул. Полтавський шлях 30; 49.988138, 36.218875), роботи  диригентом симфонічного оркестру, активної публічної діяльності та водночас період, коли Горський стає улюбленцем публіки.

Згадуючи харківський період його життя, слід сказати також про його співпрацю з костьолом (вул. Гоголя 4; 49.996623, 36.235241).

Костянтин стає старостою парафії, створює і очолює Польський хор. Саме він організовує благодійні концерти, кошти від яких йшли на допомогу нужденних.  Під час таких концертів лунали композиції відомих тоді музикантів і самого Горського. В цей період свого життя він пише всесвітньо відомі композиції до таких релігійних творів як “Ave Maria” та “Salve Regina”.

Горський був не тільки глибоко релігійною людиною (про це свідчить його творчість), але й палким патріотом своєї Батьківщини. Зокрема, він написав велику кількість мелодій на вірші таких знаних польських поетів як Марія Конопницька і Владислав Сирокомля. А їх творчість мала саме яскраву патріотичну спрямованість. В цьому можна пересвідчитися на прикладі цих декілького рядків із творчого доробку Марії Конопницької:

«Я пішла би на край світу,

Як той з поля буйний вітер –

Вітер що жене хмарини,

Як пух білий лебединий,

В темну, хмуру даль…

Тільки тебе жаль,

Земле мила,

Де так тихо сплять могили,

Де в степах кістки біліють,

Де в печалі квіти мліють –

Тільки тебе жаль!»

Місцеве населення із великим захватом сприйняло музичну діяльність К. Горського. У газетах 1903 р. можна було зустріти, наприклад, такі рядки:

«З великим успіхом відбувся 21 жовтня щорічний концерт викладачів місцевого музичного училища І. Р. М. Т. піаніста Р. Геника і скрипаля К. Горського. За словами місцевого музичного критика «Пан Горський – талановитий скрипаль і диригент, але ще більш талановитий композитор, який закінчує в цей час створення опери на сюжет з польської літератури, ще недостатньо оцінений в цій сфері діяльності. Скромна роль викладача музичного училища, що вимагає великої затрати часу та сил, квартетні і симфонічні концерти з репетиціями і підготовкою до них учнів, звичайні польські вечора, в яких Горський бере завжди також активну участь, як і у всіх музичних справах костелу, сильно гальмують його творчість. Попри це не варто сумніватися у тому, що все-таки Горський займе належне його таланту місце серед російських композиторів».

Але, не обійшлося без грандіозного скандалу, пов’язаного саме із ім’ям Горського. В чому ж полягала справа?

Каравайчук – один із найкращих учнів місцевого музичного училища  (Полтавський шлях 30; 49.988138, 36.218875) по класу скрипки, який навчався у Костянтина Горського – закінчив училище і заявив про себе як про талановитого диригента. Він сформував оркестр аматорів і неодноразово організовував цілком успішні симфонічні концерти – з точки зору як програми, так і виконання.

Після смерті відомого у Харкові диригента Фр. Кучера він став на чолі студентського оркестру Харківського технологічного інституту і прекрасно займався своєю справою, отримавши позитивні, цілком заслужені відгуки своїх колишніх професорів (в т.ч. – від директора училища І.І.Слатіна і свого вчителя – К. Горського).

Саме тоді Костянтин й порекомендував Каравайчука (артистичний псевдонім – Караваєв) своєму братові Яну Горському до Тифлісу, де Каравайчук мав стати його помічником, 2-м диригентом. На ґрунті диригентських ревнощів розігрався конфлікт. Ян Горський не мав успіху, тоді як молодий Каравайчук привертав увагу публіки.

Ситуація  закінчилася розривом – Каравайчук вимушений був піти. На наступний літній сезон Севастопольська міська управа запросила Каравайчука на посаду диригента річного оркестру, яку також хотів посісти Ян Горський.

Аби дискредитувати Каравайчука, останній надрукував в «Кримському віснику» лист негативного змісту і був в цьому випадку підтриманий своїм братом. Костянтин помістив в тій же газеті відгук про Каравайчука, в якому негативно характеризував свого учня і його музичні здібності.

Всю цю сумну історію Каравайчук виклав на шпальтах харківського «Південного краю» з метою реабілітувати себе. На щастя, цей негарний інцидент не мав фатальних наслідків для молодого музиканта. Хоча севастопольська управа й викликала Каравайчука для надання пояснень у цій справі (на підставі листів Яна Горського, що мали характер наклепу) та написала запит до директора Училища, місце диригента таки залишилося за молодим Каравайчуком.

У будь-якому разі ставлення до нього братів Горських залишається досить промовистим фактом в літописі провінційного музичного життя Російської імперії. Зрештою, Костянтин Горський вийшов з лав викладачів Харківського музичного училища.

Скандал був настільки грандіозним, що про нього писали в багатьох періодичних виданнях. Після цих подій Костянтин Горський продовжує і далі займатися музикою, проте газети згадуть лише про порожні зали під час його виступів.

Каркаломні події 1917 р. вплинули на подальший перебіг життя музиканта. У зв’язку із тим, що під час громадянської війни важко було продовжувати творчу діяльність, Костянтин вирішує разом із родиною повернутися до Польщі.

Спочатку, приїхавши до Варшави, він працював тапером (особою, що забезпечувала музичний супровід німих фільмів) в кінотеатрах «Колізей» та «Водевіль». Але, через певний час, він отримав вигідну пропозицію стати концертмейстером оркестру Великого театру імені Станіслава Монюшка в Познані.

В 1927 р., тобто – через три роки після смерті композитора, дочекалася постановки його опера «Маргер». Інший твір Костянтина Горського, «Органна фантазія» f-moll, вперше прозвучав лише 1920 р., коли його зіграв у Варшавській філармонії Антоній Карнашевський. Три роки по тому цей твір виконав Фелікс Нововейський – у рамках урочистостей, присвячених Міколаю Копернику, які відбулися у стінах Познанського університету. Цей твір Горського має величезний успіх й донині.

Скрипаль, композитор, педагог Костянтин Горський залишив помітний слід як в музичній історії, так і в історії Харківщини. Його біографія є яскравим прикладом того, що жодні виклики долі не здатні перешкодити, якщо маєш мету і талант.

 

Джерела інформації:

  1. Wrocki E. Konstanty Gorski. Życie i działalność 1859-1924. – Warszawa, 1924.
  1. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://moniacs.kh.ua/velikie-harkovtsi/grandioznyj-skandal-v-harkove-ili-pozor-konstantina-gorskogo/
  2. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ruchmuzyczny.pl/PelnyArtykul.php?Id=1514
  3. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://num.kharkiv.ua/doc/gazeta2.pdf

 

Підготувала – Катерина Колісник